02.05.2014

Едуард Рудік зробив 19 машин

Едуард Григорович Рудік, 73 роки, винахідник. Народився в селі Чернятіно Приморського краю Росії у сім’ї військових з України. Після школи переїхали до Фастова на Київщині. У 12 років зацікавився машинами. Захистив кандидатську дисертацію за темою «Газодинаміка впускної системи поршневого двигуна внутрішнього згоряння». Отримав 12 авторських свідоцтв. 22 роки очолював лабораторію з випробування моторних олив при НДІ нафтопереробної промисловості. 1983-го створив свій перший автомобіль «Пульсар»
Едуард Григорович Рудік, 73 роки, винахідник. Народився в селі Чернятіно Приморського краю Росії у сім’ї військових з України. Після школи переїхали до Фастова на Київщині. У 12 років зацікавився машинами. Захистив кандидатську дисертацію за темою «Газодинаміка впускної системи поршневого двигуна внутрішнього згоряння». Отримав 12 авторських свідоцтв. 22 роки очолював лабораторію з випробування моторних олив при НДІ нафтопереробної промисловості. 1983-го створив свій перший автомобіль «Пульсар»

Перший автомобіль Едуарда Рудіка "Пульсар". Він зроблений на агрегатах радянського моторолера «Тула». З 1983 по 1989 роки очолював київський клуб саморобних автомобілів «Самавто». У 1990-х створив завод із виробництва моторних олив «Аріан». Протягом життя багато мандрував на мотоциклах і автомобілях. З 1985 року на своєї “ладі” їздив у Чехословаччину. У 90-х “ланосом” подорожував Європою. Не побував лише в Норвегії. Мандрував країнами Азії, був у Китаї та В’єтнамі. Їздить на всюдиході Mitsubishi
Перший автомобіль Едуарда Рудіка "Пульсар". Він зроблений на агрегатах радянського моторолера «Тула». З 1983 по 1989 роки очолював київський клуб саморобних автомобілів «Самавто». У 1990-х створив завод із виробництва моторних олив «Аріан». Протягом життя багато мандрував на мотоциклах і автомобілях. З 1985 року на своєї “ладі” їздив у Чехословаччину. У 90-х “ланосом” подорожував Європою. Не побував лише в Норвегії. Мандрував країнами Азії, був у Китаї та В’єтнамі. Їздить на всюдиході Mitsubishi

Виставляю свої автомобілі у рядок на вул. Кучера біля майстерні й офісу і розгдивляюся їх годинами. Тоді на думку спадають нові ідеї. Якось придумав зробити невеликий всюдихід. Уже почав над ним працювати.

 

Зателефонував російський режисер Федір Бондарчук і каже: "Мені треба неземні автомобілі". Замовив вісім штук для фільму "Залюднений острів". Під час зйомок три підірвав, а решту повернув мені. 

 

Незрозуміло було, де багажник, а де капот. Я, 17-річний хлопець, прибіг додому й накреслив під розміри цієї машини вдалий дизайн.

 

Організував конструкторське бюро із 4 осіб. Вони допомагають мені втілювати  задуми – роблять проектування, випробовують машини й агрегати.

 

Студентом хотів справити враження на одну панянку, що подобалася. Думав, посадити її в автомобіль і катати. Став на чергу за горбатим "запорожцем". Тоді не можна було піти в магазин і просто купити машину, як зараз. Люди стояли в чергах по 3-5 років, і не всім  вистачало. "Запорожець" коштував найдешевше – 1200 карбованців, а найдорожчою була "Волга" - 20 тисяч. Її міг купили лише чиновник, що мав зарплату 4 тисячі та зв"язки.

 

"Запорожець" подобався мені не так через ціну, як через дизайн. Мав плавні округлі лінії капота і передніх крил. Машина була гарна, бо дизайн придумували італійці. Вони його робили для "Фіат-500", а радянські конструктори перекопіювали. Але "запорожця" мені не дісталося, довелося взяти мотоцикл "Яву".

 

Перший свій автомобіль у 43 роки зробив сам, назвав "Пульсар". Три роки з ним провозився. Поставив двигун і всі агрегати від моторолера "Тула". Авто на дві особи могло плавати по воді. Але не ризикнув його на річку спустити. Боявся, що на дно піде.

 

Коли мій  "Пульсар" рушив, я співав "Ой, степ". Тоді було надзвичайно радісно. Такого раніше ще не відчував.Моя дружина сиділа поруч і теж була щаслива. Не через машину, а за себе, що має такого чоловіка.

 

Міліція мене часто зупиняла на саморобному авто. Хотіли роздивись машину.

 

У радянські часи з деталями було сутужно. Один чоловік поставив на своє авто двигун від холодильника-рефрежиратора.

 

Я зробив 19 машин, майже всі обладнав агрегатами від мотоциклів. Ще у 1970-х зрозумів, що авто має бути двомісним. Став у Києві на проспекті Перемоги й дивився: скільки людей сидить у машинах. Виявилося — максимум двоє. Навіщо, питається, приводити в рух півтори тонни заліза, спалювати 15-20 літрів бензину?  Значно пізніше з'явилися мікроавтомобілі світових марок "Ніссан", "Сітроен", "Пежо", "Деу". Отже, я не помилився.

 

Раз поїхав із дружиною у Фастів до батьків на "Пульсарі". Хотів матір повезти на дачу, а місць у машині тільки два. То поставив мамі табуретку в багажнику. Вона сіла й ми поїхали. Була задоволена.

 

МАТЕРІАЛ ЗА ТЕМОЮ Едуард Рудік починає виробництво електромобілів за 5 тисяч доларів

 

Я продаю свої автомобілі за 18-30 тисяч гривень. Машина має бути дешевою, щоб її міг купити кожен. Мої автомобілі добрі для пересування на невеликі відстані – по місту чи по селу. Будь-який автомобіль комфортний, коли на ньому долаєш відстань до 200 кілометрів. Якщо проїжджати більше, водій втомлюється, може заснути й потрапити в аварію. Я ледь не заснув на Одеській трасі, вона дуже рівна й однотипна. Відстань 500 кілометрів краще проїжджати потягом, 800 кілометрів – літаком.

 

Колір автомобіля – чорний, решта  – для іграшок, казав Генрі Форд. У мене всюдихід  Mitsubishi Outlander чорний, попередній Nissan і Volvo були також. Для решти я обираю незвичайні кольори, щоб машина краще запам"ятовувалася. Перша машина мала три кольори – червоний, синій і білий. Зараз роблю коричнево-сіру. Цьогоріч це модний колір.

 

Назви своїх автомобілів вигадую українські, пишу їх кирилицею. "Бурсак" - найдешевший, коштує 18 тисяч гривень. Це студентський автомобіль, його двері відчиняються вгору. "Ласка" - найшвидша, спритна, як цей звір. "Сайгак" - із закрученими бічними стійками біля лобового вікна. Вони нагадують формою роги козла сайгака. Мені незрозуміло, чому росіяни пишуть назви своїх машин латиницею. Українці теж. Від написання назви латинкою якість не виросте. За кордоном машини роблять добротно, а до назв підходять простіше. Наприклад, "Вольво" в перекладі означає "я кочусь", "Фольксваген" - "народний автомобіль".

 

Машина має служити не більше 5 років. Я поміняв 12 автомобілів. Коли їх продавав, мені легшало. Разом із ними продавав поломки і клопоти.

 

МАТЕРІАЛ ЗА ТЕМОЮ Машина Миколи Линника зроблена із військового винищувача Міг-15

 

Найкрасивіші машини італійські. Корейці, правда, теж не пасуть задніх у автодизайні. По останніх моделях Нyundai  видно, що в них з"явився толковий дизайнер. Навіть американський автовиробник Ford почав копіювати таку бічну лінію на дверях, як у Нyundai. І вікна робить невеликі. Коли бачу радянські машини - таке враження, що поняття краси в тій країні було просто відсутнє. Що "Таврія", що "Лада" виглядають як зубило. Всі кути гострі, лицева частина нагнута під кутом. У "Москвичах" теж дизайн якийсь незавершений.

 

Моя мрія – серійний випуск власних автомобілів. На нього потрібно 2 мільйони доларів.

 

Для моїх машин час ще не настав. Виробництво такого автомобіля не цікавить бізнесменів. Якщо ці гроші вбехкати у розважальний центр, вони повернуться через рік. Автозавод почне приносити прибуток через 4-5 років. 

З часом у автомобілях стане ще більше електроніки, яка убезпечуватиме водія від помилок. Машина сама гальмуватиме перед перешкодою, уникатиме аварійних ситуацій.

 МАТЕРІАЛ ЗА ТЕМОЮ Вродливі дівчата люблять фотографуватися біля "Москвичів"

Електромобілі не скоро стануть популярними. Науковці ще не винайшли акумулятора, який міг давати запас ходу хоча би 350 кілометрів і швидко заряджався.

 

Металевих машин не роблю. Всі зі склопластика - він міцний і легший. Машину роблю півроку. Спочатку малюю профіль на картоні, потім роблю каркас із труб. Наповнюю простір майбутнього авто  пінопластом. З нього металевими терками витесую, як скульптор, форму. Покриваю рідким скловолокном. Воно застигає й утворює корпус машини.

 

 

Мотоцикл дає набагато більше задоволення від керування, ніж автомобіль. Він  простіший, ніж машина. Але їздити мотоциклом щодня на роботу небезпечно. Кожна поїздка  може стати останньою. Одного разу я наїхав переднім колесом свого мотоцикла на грязь,  підсковзнувся і перекинувся. Добре, що мене не переїхали машини ззаду. Взимку на мототранспорті не зручно їздити – задуватиме сніг, буде холодно й слизько.

Мої машини – це поєднання простоти мотоцикла і комфорту автомобіля. Зараз їздить багато маленьких машин, але всі вони 4-місні. Натомість ні спереду, ні ззаду не можна зручно вмоститися, особливо високій чи огрядній людині. Близьке розташування пасажирів небезпечне під час аварії. А коштують такі машинки від 50 тисяч гривень. Мої авто двомісні, там для водія і пасажира стільки ж місця, як і у автомобілі середнього класу. Це безпечніше. Більшість  агрегатів від мотоцикла, тому й ціна машини удвічі дешевша. На деякі моделі планую ставити електродвигуни.

Маленький автомобіль дуже маневрений. Коли у ньому сидиш, то точно розумієш габарити машини. Не страшно, що розвертаючись, зачепиш бампер чи крило. Все видно спереду і ззаду. Такий тип машин і обирають  часто жінки та водії-початківці.

Моє авто займає удвічі менше місця, ніж звичайне. Його можна припаркувати будь-де.

Малолітражки споживають менше пального, ніж машини середнього класу, бо вони легкі, двигуни там менш потужні. Моя "Ласка", бере 3,8 літра бензину на 100 кілометрів, важить машина всього 280 кілограм. Тоді як 1300- кілограмова 5-місна KIA чи Hyundai по місту витрачають 8-9 літрів пального.

Через те, що мої машини легкі, повертати кермо не важко без рульового гідропідсилювача, гальма тиснути – без вакуумного підсилювача.  Відсутність цих та інших деталей робить машину дешевшою.

 

Сильно заокруглене скло моїх автомобілів робить менший опір повітрю під час руху. Через це зменшується споживання пального. Каплеподібний  кузов теж вигідний, на нього йде менше матеріалу, ніж на квадратний.

На малолітражки часто ставлять маленькі колеса, щоб було більше простору в салоні. Через це такі машини трусить на поганій дорозі, у них гірше зчеплення з асфальтом. Я поставив на свого "Бурсака" 13-дюймові колеса, як в машинах середнього класу. Тому моє авто має таку плавність ходу, як і у звичайних машин.

 

На дорозі малі автомобілі сприймають не завжди серйозно. Проте ставляться обережно. Зараз модні джипи, їх купують, щоб показати свої статки. Чим він дорожчий, тим значущий господар. Коли на ринку зявляться мої машини по 18 тисяч гривень, ситуація зміниться. Машини матимуть всі охочі. Авто перестане бути предметом розкоші.

 

Деякі чоловіки бояться малих машин. Коли я сказав водієві свого підприємства, що куплю йому службового "Деу Матіза", він сказав, що звільниться. Не сяде за кермо такого малого автомобіля. Довелося "Нексію" брати.

 

Ніколи не любив джипів. Вони споживають багато пального, великі. Але зараз сам користуюся всюдиходом Mitsubishi Outlander. На своїй попередні машині Nissan я ледь доїжджав до дачі, кілька разів застрягав, шкодив бампер через погані дороги.  Потім вирішив змінити авто, але не на джип. Просто донька вмовила купити його, дуже хотіла. Коли удосконалю свою "Ласку", їздитиму лише на ній. Покажу, що мої машини – це повноцінний засіб пересування.

 

Реєструвати мій автомобіль треба, як саморобку. Чим більше там заводських деталей і вузлів, тим простіше це зробити. Один свій автомобіль я продав своєму партнеру по бізнесу. Він ним їздить не часто. Тримає його як колекційний. Другу машину "Козак" зараз теж готую на продаж знайомому. Він на ньому їздитиме.

Мої машини можна розігнати до 100 км/год. Для міста більше й не треба.

 

Мої автомобілі обладнані 650-кубовими двигунами КМЗ на 32 к.с. Такі встановлювали на мотоцикли "Дніпро". Максимальна швидкість машин 100-120 км/год. Цими моторами я обладнав "Сайгака" та "Бурсака". На "Ласку" встановив сучасніший силовий агрегат, він бере близько 2 літрів на 100 кілометрів. Їздив за ним у Китай", - розповів Рудік.

 

Фото: Володимир Мукан

Володимир Мукан